[Environmental Toxicology and Chemistry, Vol.19, No.5, pp.1231-1232, 2000]

Лист до редактора

 

Чорнобильська ядерна катастрофа та наступне створення природного заповідника 

Після нещодавньої дослідницької експедиції в Чорнобильську зону Міністерство енергетики США офіціально запросило нас оцінити екологічний вплив чорнобильської аварії 1986 року на населення диких тварин. Ми відповіли, що хоча і важко зробити кількісну оцінку, загальний екологічний вплив був позитивним. Після тривалої паузи, збентежений працівник міністерства спитав, як же це можливо, щоб найбільша за всю історію людства катастрофа на атомній електростанції, яка викинула в навколишнє середовище 100-200 мільйонів Кюрі радіоактивних речовин, могла привести до позитивних наслідків. Відповідь була проста – людина залишила зону.

Згадування чорнобильської катастрофи, як правило, викликає думки про смерть, руйнування, рак, значні економічні втрати та інші негативні уяви. Без сумніву, економічні наслідки аварії були величезні для України, а такі наслідки, як: підвищення рівня ракових захворювань у людей [1-3], загибель сосни на ділянці “Рудого лісу” – реальні факти [4, 5]. І все ж, в кінцевому результаті вплив на флору і фауну на ділянках надзвичайно забруднених і обмежених зон був досить позитивним: на користь зростання біорізноманіття та чисельності особин [6]. Наші дванадцять експедицій в найрадіоактивниші райони Чорнобильської зони виявили багатство тваринного життя. Деякі ділянки 10 км зони відчуження, розташовані навколо четвертого енергоблоку, вражаючі, проте ще оманні, за своєю красою (див. фото 1). І тільки потріскування та попискування наших електронних приборів вказували, що середовище забруднене радіонуклідами.

Протягом нещодавніх поїздок в Чорнобиль ми неодноразово бачили в межах 10-км зони лосів (Alces alces), козуль (Capreolus capreolus), кабанів (Sus scrofa), лисиць (Vulpes vulpes), видру (Lutra lutra) та зайців (Lepus europaeus). Проте, за виключенням одного зайця, жодна тварина не була зустрінута за межами 30-км зони, при цьому тривалість і розміри території проведення досліджень і там і там були приблизно однакові. Вищій клас хижаків, вовки і орли, так само як і зникаючий чорний лелека, в межах 30-км зони мешкають в більшій кількості, ніж за її межами. Відлови дрібних гризунів на найбільш забруднених ділянках дали кращі результати, ніж на незабруднених [7]. Різномаїття квітів та інших рослин вражає і не відрізняється від того, що існує на природоохоронних територіях за межами зони.

В дійсності, радіоактивність такого рівня як в Чорнобилі має помітний негативний вплив на рослинне та тваринне життя [4, 5]. Проте ефект відселення людей з цих сильно забруднених земель значно перевищує ефект радіаційного впливу. Саме в цьому і заключається звичайний парадокс взаємовідносин екологічної точки зору і питань безпеки для здоров‘я людини. Наші спостереження підтримують думку, що допустимі рівні радіаційного впливу на рослини і тварин мають бути вищими ніж для людини. Така нерівність обумовлена тим, що відселення або переселення людей частіше за все сприяє природному відновленню екосистем навіть в умовах несприятливого радіоактивного та хімічного забруднення. То, що звичайна людська діяльність (промисловість, фермерство, вирощування худоби, збір дров, полювання, т.д.) більш руйнуючі для біорізноманіття та багатства місцевої флори та фауни, ніж найгірша ядерна катастрофа, додатково говорить про негативний вплив зростання людської популяції на дику природу. Якщо людство не може себе дозволити випробувати ще одну ядерну катастрофу подібну до Чорнобильської, тоді наскільки більш важливим є те, що воно не може дозволити випробуватидодатковий експоненціальний зріст населення? Ми обговорювали ці питання з доктором Віктором Бар‘яхтаром, віце-президентом Академії наук України. Порівнюючи екологічні наслідки в зоні Чорнобиля із станом перенаселених, промислових східних та південних регіонів України, він відзначив: “Північна Україна – найчистіша частина держави. Там тільки радіація”.

Традиційні парадигми відносно впливу землекористування та забруднюючих агентів на природні системи не сумісні з догмою, що стосується хронічного радіаційного впливу. Одного часу пропонувалося поліпшити довкілля в Чорнобилі шляхом спалювання деревної та іншої рослинності з забруднених територій для збору радіонуклідів і одночасової виробітки електроенергії [9]. Реалізація такого проекту коштувала б 30 мільйонів доларів США і, скоріше за все, підвищила дозу на людину у порівнянні з тим, якби нічого не розпочиналося. Крім того, це викликало б повне  руйнування вже процвітаючих екосистем, створюючи, як мінімум, тимчасову технологічну пустелю, що набагато 

 

 

 

Фотографія чорнобильського ландшафту в колишньому "Рудому лісі", зроблена в червні 1998 р., лише в 700 метрах на захід від четвертого енергоблоку, ділянка була дезактивована похованням верхнього шару грунту і мертвих сосен. Радіація в цьому регіоні на сьогоднішній день складає два-чотири мілірентген на годину на висоті одного метру.

перевищило б ті екологічні збитки, що існують в наслідок чорнобильської катастрофи. За науковими даними, в рослинній біомасі вміщується один-два відсотки радіонуклідів, що випали в наслідок аварії [10].  Тому її спалювання є неефективним засобом поліпшення радіоекологічного стану, і такі дії можуть посилити мобілізацію значної частини радіонуклідів з грунту та донних відкладень. Конче потрібна якісна наукова інформація щодо ризику для довкілля та здоров‘я людини при прийнятті рішень у зв‘язку з ядерними аваріями. Ми згодні з висновком Володимира Холоші, заступника Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про відношення між наукою та політичним процесом прийняття регулюючих управлінських рішень в Чорнобильській зоні відчуження, що виражений у виді: “Наука – це очі народу”. 

Наші дані чітко говорять про існування життєздатних екосистем в найбільш забруднених районах Чорнобильської зони, це те, що за багатьма причинами ми очікуємо від парку, що підлягає заповіданню. Менш відома ціна, що сплачують види за проживання в цьому радіаційному середовищі. Деякі з дрібних ссавців, що мешкають там, внаслідок накопичення цезію-137 та стронцію-90 отримують дозу внутрішнього опромінення понад 10 Рад/добу і зовнішнього – щонайменше половину від цього [11]. Низка публікацій бачить набагато більше шкоди від проживання в Чорнобильській зоні. Деякі з них анекдотичні; проте деякі базуються на сучасній молекулярній біології та експериментальному підході [12-14]. Можливо найбільш важливим є питання: чи існує підвищений генетичний (мутаційний) вантаж, що маскується перерозмноженням, що взагалі властиво ссавцям? Для людей, будь яке підвищення генетичного вантажу не припустимо. Детальне довгострокове вивчення генетичного вантажу, популяційної генетики, демографії, темпів мутагенезу, тривалості життя, здатності до відтворення, здоров‘я, радіорезистентності і так далі, потрібні для того, щоб зрозуміти, як популяції, що піддаються хронічному радіаційному впливу відрізняються від популяцій, що не піддаються йому. З точки зору ризику для людини та дикої природи, розуміння генетичної та популяційної динаміки дикого життя в Чорнобилі – не тривіально.

Чорнобиль не є ядерною пустелею, проте питання, що були підняті вище, щодо схованого і тривалого впливу, мають бути розв‘язані раніше, ніж ми зрозуміємо загальне значення цієї катастрофи для дикої природи та людей.

 

Роберт Дж. Бейкер

Texas Tech University

Лаббок, Техас, США, та

Міжнародна радіоекологічна лабораторія,

Славутич, Україна

Рональд К.Чессер

Savannah River Ecology Laboratory,

Айкен, Північна Кароліна, США, та

Міжнародна радіоекологічна лабораторія,

Славутич, Україна

Посилання:

1. Jacob P, et al. 1998. Thyroid cancer risk to children calculated. Nature 392:31-32

2. Kazakov VS, Demidchik EP, Astakhova LN. 1992.Thyroid cancer after Chornobyl. Nature 359:21-22

3. Kikhtarev IA, et al. 1995. Thyrod cancer in Ukraine.

Nature 375:365

4. Израел Ю.А. и другие, 1988. Экологические последствия радиоактивного загрязнения в районах Чернобыля. Публикации атомной энергии 64:28-40

5. Medvedev Z. 1994. Chernobyl: Eight years after. TREE 9:369-371

6. Sokolov VE, Rjabov IN, Ryabtsev IA, Tikhomirov FF, Shevchenko VA, Taskaev AI. 1993 Ecological and genetic consequences of the Chernobyl atomic power plant accident. Vegetatio 109:91-99

7. Baker RJ, et al. 1996. Small mammals from the most radioactive sites near the Chernobyl nuclear power plant. J Mammal 75:155-170

8. Chesser RK, Baker RJ. 1996 La Vie Sauvage A Tchernobyl, Analyse d'une prospere mais genetiquement alteree. La Recherche 268:30-31

9. Biomass Workshop. 1998. Proceedings, Chornobyl Phytoremediation and Biomass Energy Workshop. February 23-25. Slavutych Laboratory for International Research and Technology, Slavutych, Ukraine. DOE Publication.

10. Shevchenko VA. 1994. Ecology of the Chernobyl disaster. Man and Biosphere. Pergamon, New York, NY, USA

11. Chesser RK, et al. 2000. Concentrations and dose rate estimates of 134,137 cesium, 90 stroncium in small mammals in Chernobyl, Ukraine. Envion Toxicol Chem 19:305-312

12. Ellegren H, Lindgren G, Primmer CR, Moller AP. 1997. Fitness losss and germline mutations in barn swallows breeding in Chernobyl. Nature 389:593-596

13. Dubrova YE, Nesterov VN, Krouchinsky NG, Ostapenko VA, Neumann R, Neil DL, Jeffreys Al. 1996. Human minisatellite mutation rate after the Chernobyl accident. Nature 380:683-686

14. Baker RJ, DeWoody JA, Wright AJ, Chesser RK. 1999. On the utility of heteroplasmy in genotoxic studies: An example from Chernobyl. Ecotoxicology 8:301-309

 

[home]  [English]  [Russian] [Ukrainian]