Вчені з провадять відлови дрібних ссавців в Чорнобильській зоні з 1994 року і вивчають у них генетичні ефекти радіаційного впливу.

Популяції ссавців життєздатні і різноманіття не має вигляд зменшеного, навіть на найбільш забруднених ділянках (Бейкер, Чессер, 2000; Чессер, Бейкер, 1996).

Патології народження та фізичні каліцтва не виявлені (Бейкер та ін., 1996).

Розроблені методи оцінки поглиненої дози у дрібних ссавців від накопичених в організмі радіонуклідів; методи використані для розрахунку доз у тварин, що мешкають на територіях навколо чорнобильського атомного комплексу (Чессер та ін., 2000).

Радіаційна доза (внутрішня + зовнішня), що отримують миші за рік часто набагато перевищує смертельну дозу гострого опромінення (Чессер та ін., 2000; Чессер та ін., стаття в друці).

Ми впевнені, що ризик пов‘язаний з проживанням в найбільш радіаційно забруднених регіонах існує, проте цей ризик для дрібних ссавців не здається достатньо великим, щоб суперечити біологічному принципу, що молодих особин завжди народжується більше ніж може вижити (Бейкер та ін., 1996; Бейкер, Чессер, 2000; Чессер, Бейкер, 1996).

Мікросателітний аналіз ДНК не показав наявність мутацій у ембріонів польової миші Apodemus agrarius, що піддалися опроміненню (Бейкер та ін., 1999).

Порівняння послідовності мітохондріальної ДНК у диких нориць, що піддалися радіаційному впливу, та контрольних відображає наявність підвищенного рівня мутагенезу, хоча різниця статистично незначуща (Бейкер та ін., 1999; Вікліфф та ін., подано до друку).

Наші дані не говорять про наявність генетично закріпленої радіорезистентності у нориць, що живуть на радіоактивних ділянках (Роджерс та ін., подано до друку).

Визначені параметри надходження та біологічного виведення радіоцезію та радіостронцію у дрібних ссавців (Чессер та ін., подано до друку).

Кількість мікроядер у мишей, що були піддані радіаційному впливу, не вище ніж у контрольних особин (Роджерс, Бейкер, 2000; Роджерс та ін., подано до друку; Роджерс та ін., прийнято до друку).

Різноманіття генетичних гаплотипів більше в популяціях нориць на найбільш забруднених ділянках, ніж у нориць з інших місцевостей (Матсон та ін., 2000).